з
четверг, 31 декабря 2015 г.
среда, 30 декабря 2015 г.
воскресенье, 27 декабря 2015 г.
Григоріанський календар
Цей календар, запроваджений 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII, і нині ухвалений у світі як міжнародний стандарт.
Календар ділить час на календарні роки тривалістю 365 або 366 днів. Роки тривалістю 365 днів називають звичайними, а роки тривалістю 366 днів —високосними. Високосним є кожен четвертий рік, за винятком років, порядковий номер яких ділиться без залишку на 100, але не ділиться без залишку на 400. Таким чином, час поділено на цикли тривалістю 400 років. Середня тривалість року в григоріанському календарі становить 365,2425 днів або 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12секунд.
Кожен рік поділяється на 12 місяців із різною кількістю днів. Місяць лютий триває 28 днів у звичайні роки, і 29 днів — у високосні. Початком календарного року вважають дату 1 січня.
Реформа календаря мала за мету ліквідувати зсув весняного рівнодення: від запровадження юліанського календаря до 16 століття виникла різниця в 10 днів порівняно з фактичним настанням рівнодення. Оскільки дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня, це створювало проблеми. Згідно з нововведенням папи, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено григоріанський календар — десять днів було вилучено з календаря.
В Україні григоріанський календар де-юре було запроваджено одразу ж після його ухвалення Папою Римським (оскільки 1582 року українські землі входили до складу Речі Посполитої, що була офіційно католицькою державою). Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою; спроби змусити православних прийняти григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак українська православна (так само, як і греко-католицька) церква досі дотримується юліанського календаря.
.
четверг, 24 декабря 2015 г.
Юліанський календар
Юліанський календар
45 року до н. е. Юлій Цезар запровадив Юліанський календар, у якому вперше з'явилися високосні роки: він проголосив, що кожен четвертий рік має тривати 366 днів, отже, середня тривалість року за цим календарем дорівнювала 365,25 днів. До того римляни користувалися календарем, де всі роки мали 365 днів. Ця поправка в основному усунула проблему зсуву дат календаря.
Але Юліанський календар розв'язав цю проблему не повністю, оскільки тропічний рік (час між двома весняними рівноденнями) не дорівнює точно 365,25 дням: його тривалість — 365,24219 днів . Проблема зсуву дат стала менш актуальною, але залишилася. Адже різниця в тривалості тропічного року (365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд) і середнього юліанського року (365 діб 6 годин) становить 11 хвилин 14 секунд. З цих 11 хвилин та 14 секунд за 128 років набігає приблизно одна доба. Наприкінці XV сторіччя (через 1600 років після запровадження юліанського календаря) різниця досягла дванадцяти днів, а на початку XX століття — майже п'ятнадцяти.
]
вторник, 22 декабря 2015 г.
Зимове сонцестояння
Зимове сонцестояння з погляду астронома – це просто «явище», - коли два небесні тіла містяться на певній відстані одне від одного. Під час зимового сонцестояння в північній півкулі Землі Сонце найменший час залишається над горизонтом, займаючи найнижчу позицію над обрієм. У моменти сонцестоянь Сонце у своєму видимому русі по екліптиці найбільше віддаляється від небесного екватору і досягає найбільшого схилення, північного або південного.
22, 23 та 24 грудня – найкоротші дні в році, а ніч з 21 на 22 - найдовша.
У такому положенні сонячний диск затримається впродовж цих трьох днів (звідки й походить власне назва “сонцестояння”) - і вже, починаючи з неділі, почне поступово підніматися над горизонтом, - його “небесний шлях” збільшуватиметься, а світовий день почне прибувати - Сонце повертає на весну, дні збільшуються, Сонце вступає в знак Козерога, починається астрономічна зима.
Цей період вважається початком астрономічної зими і зміною зодіакального сузір`я - Сонце вступає до знаку Козерога і повертає на весну. А з урахуванням закінчення відомого "календаря майя" - починається і нова епоха.
Здавна саме це триденне “завмирання” Сонця і наступне його “народження” святкувалося як Свято народження молодого Сонця (Кола Дара) - або його Різдво. Наші пращури святкували
пятница, 18 декабря 2015 г.
Народні прикмети на Миколая
Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
Як впаде великий іній - на гарний врожаай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозяний день - вродиться хліб й городина.
З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
"Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"
У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
Як впаде великий іній - на гарний врожаай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозяний день - вродиться хліб й городина.
З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
"Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"
четверг, 17 декабря 2015 г.
Мудрі вислови
Не бойтесь делать то, что не умеете.
Помните, ковчег построил любитель, а профессионалы построили Титаник.
———
Люди делятся на две половины. Одни, войдя в комнату,
восклицают: «О, кого я вижу!»; другие: «А вот и я!»
———-
Самое непростое в жизни — понять какой мост следует перейти, а какой — сжечь.
———-
Единственный человек, с которым вы должны сравнивать себя, это вы в прошлом.
И единственный человек, лучше которого вы должны быть, это тот, кто вы есть сейчас.
—————-
Никогда не возвращайся в те места, где тебе было плохо.
Никогда не проси у тех, кто отказал однажды.
И больше не подпускай близко тех, кто однажды сделал тебе больно.
————-
В характере человека есть три золотых качества: терпение, чувство меры и умение молчать.
среда, 16 декабря 2015 г.
Людвіг ван Бетховен
245 років з дня народження
БЕТХОВЕН, ЛЮДВІГ ВАН (Beethoven, Ludwig van) (1770-1827), німецький композитор, якого нерідко вважають найбільшим творцем усіх часів. Його творчість відносять як до класицизму, так і до романтизму; насправді ж воно виходить за рамки подібних визначень.
Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.
Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Цей композитор є одним із трьох представників класичної віденської композиторської школи. Бетховен не лише зберіг основні риси класицизму (ясність, монументальність, стрункість композиції), а й значно розширив сферу образів. У цьому значенні Бетховен є послідовником не лише К. В. Глюка, Й. Гайдна і В. А. Моцарта, а й самого основоположника класичного строю в музиці — француза Люллі. Музиці Бетховена притаманна величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, драматизм. Його творчість підсумувала здобутки епохи класицизму. Він був останнім композитором XIX ст., для якого природною формою музичного вислову був жанр «сонати».
Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.
Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Цей композитор є одним із трьох представників класичної віденської композиторської школи. Бетховен не лише зберіг основні риси класицизму (ясність, монументальність, стрункість композиції), а й значно розширив сферу образів. У цьому значенні Бетховен є послідовником не лише К. В. Глюка, Й. Гайдна і В. А. Моцарта, а й самого основоположника класичного строю в музиці — француза Люллі. Музиці Бетховена притаманна величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, драматизм. Його творчість підсумувала здобутки епохи класицизму. Він був останнім композитором XIX ст., для якого природною формою музичного вислову був жанр «сонати».
вторник, 15 декабря 2015 г.
Серафим Саровський
Пий там, де кінь п'є.
Стели ліжко там, де кіт лежить.
Їж яблуко, яке черв'як точе.
Сади дерево, де кріт риє.
Дім будуй там, де змія гріється.
Колодязь копай там, де пташки гніздяться в жару.
Лягай і вставай з курми - будеш мати золоте зерно дня.
Їж більше зеленого і будеш мати сильні ноги і виносливе серце.
Плавай частіше і будеш як риба у воді.
Більше мовчи, ніж говори, і в душі твоїй буде тиша.
Стели ліжко там, де кіт лежить.
Їж яблуко, яке черв'як точе.
Сади дерево, де кріт риє.
Дім будуй там, де змія гріється.
Колодязь копай там, де пташки гніздяться в жару.
Лягай і вставай з курми - будеш мати золоте зерно дня.
Їж більше зеленого і будеш мати сильні ноги і виносливе серце.
Плавай частіше і будеш як риба у воді.
Більше мовчи, ніж говори, і в душі твоїй буде тиша.
понедельник, 14 декабря 2015 г.
Про метеликів
Найцікавіші факти про метеликів - рекордсмени:
- Найбільший представник виду – Тисания агрипина. Розмах його крил становить практично 31 див. Трохи менше Птицекрылка. Її розміри сягають 28 див.
- Найменша – моль Малятко. Її розкриті крила мають довжину 2 мм
- Самий довгий хоботок – у Бражников. У виду, що мешкає на Мадагаскарі, довжина цього органу складає 28 див.
- Найбільш поширеною у світі є метелик Ванесса Карді сімейства Нимфалиды.
- Голосніше за всіх видає писк потривожена Мертва голова сімейства Бражников.
- Гостро розвинене нюх у Павлиноглазок. Вони вловлюють запах на відстані 10 км.
- Найшвидше літають Бражники.
- Найважчий представник метеликів – Буадюваль.
Метелик-лимонница: цікаві факти
В наших широтах можна зустріти лимонницу, що належить до родини Біланів. Її дуже складно помітити в листі, так як забарвлення нагадує лист дерева. Нерідко можна побачити, як діти дивуються незвичайного польоту «листочка». Такий окрас є захисною маскою.
Ще однією цікавою особливістю лимонницы є той факт, що вона ніколи не приземляється з розкритими крильцями. Якщо потривожити метелика, вона складе крила і лапки, а потім впаде вниз, маскуючись таким чином під гілочку або опалий лист. Вона є довгожителькою, так як може прожити більше року.
суббота, 12 декабря 2015 г.
пятница, 11 декабря 2015 г.
Цікаві факти про Пізанську вежу
- Висота Пізанської вежі – пам’ятки Італії становить 55 метрів від постаменту і 58,36 метрів від землі.
- Всього в башті 8 поверхів.
- У головної визначної пам’ятки Пізи знаходиться сім дзвонів, налаштованих на музичні ноти.
- Пізанська башта важить приблизно 14,453 тонни
- Площа фундаменту цієї пам’ятки становить 285 км2, а тиск на землю одно 497 кПа.
- Нахил цього архітектурного дива оцінюється приблизно в 10%, а зміщення центру тяжіння на фундамент складає 2,3 метра.
- Центральна частина пам’ятки Пізанської вежі є по суті порожнистим циліндром, зовнішня сторона якого облицьована тесаним каменем з білого і сірого вапняку. Внутрішня сторона цієї незвичайної пам’ятки також облицьована обробленим вапняком.
- В районі кладки між двох стін проходить спіральні сходи з 293 сходинок, що ведуть до шостої грі.
- Будівництво Пізанської вежі почалося 9 серпня 1173 року.
- В 1182 році був закладений перший камінь дзвіниці Святої Марії в цій пам’ятці Італії.
- Будівництво четвертого поверху Пізанської вежі було перервано в 1185.
- .У 1260 році будівництво Пізанської вежі очолив Джованні ді Сімоне.
- Нарешті, в 1360 Томмазо Пізано завершив будівництво Пізанської вежі – однією з найпопулярніших визначних пам’яток Італії, спорудивши дзвіницю в рамках останньої геометричної корекції.
- Ім’я архітектора легендарної вежі Італії досі невідома.
- Причина нахилу Пізанської вежі все ще залишається загадкою. Проте недавні дослідження показали, що спровокувати нахил Пізанської вежі могло просідання грунту, що складається в основному із покладів глинистої породи, – саме ця версія вважається найбільш розумним поясненням нахилу Пізанської вежі – однієї з найбільш інтригуючих історико-архітектурних пам’яток світу
- У 1817 році два англійських вчених: Крейсі і Тейлор довели, що вежа в Пізі трохи коливалася протягом століть.
- У 1838 р. спостерігалося посилення коливань, що прискорило роботи по збереженню пам’ятки Пізанської вежі.
- Дивно, але з 1550 по 1817 рр. нахил Пізанської вежі збільшився всього на 5 см, у той час як у результаті відновлювальних робіт ця величина збільшилася на 20 см!
- З 1988 року вона закрита для відвідувачів, щоб усунути можливий ризик трагедії у разі обвалу Пізанської вежі.
четверг, 10 декабря 2015 г.
среда, 9 декабря 2015 г.
Про Ейфелеву вежу
Найцікавіші факти про Ейфелеву вежу
25 жовтня 1889 року у Парижі завершено будівництво Ейфелевої вежі. Сьогодні це одна з найбільш відомих і відвідуваних визначних пам'яток світу, до того ж справжній символ французької столиці. Будувалася з1887-1889р. Архітектор - Стефан Совестр.
В якості прототипу для побудови вежі послужила гомілкова кістка. Інженер Густав Ейфель уважно її вивчав і застосував всі напрацювання природи в архітектурних цілях.
Ейфель не планував, що його споруда простоїть більше сотні років. Спочатку його проект будувався в пам'ять 100-річного ювілею Французької революції як експонат для Всесвітньої виставки технологій та інженерії - вірніше, як вхідна арка на цю виставку. Через 20 років вежу мали розібрати.
На момент офіційного відкриття вежа стала найвищою будівлею в світі. Лише через 40 років це звання побив хмарочос «Крайслер».
Незважаючи на величезну висоту вежі, за час її будівництва розбився всього лише один робітник.
Ейфелева вежа пофарбована в 3 відтінку бронзи.
Ейфелева вежа здається однотонною, але насправді вона пофарбована в 3 відтінку бронзи (від темного знизу до світлого нагорі). Ілюзія однотонності виникає за рахунок перспективи. Фарбу споруди оновлюють кожні 7 років, причому роблять це повністю в ручну.
Густав Ейфель увічнив у вежі імена 72 знаменитих французьких інженерів, вчених і математиків тих часів. Один час всі імена були зафарбовані, але потім знову відновлені.
Під час війни французи, навіть віддаючи німецьким окупантам місто, вирішили не допустити їх на верхівку вежі і вивели з ладу ліфти, щоб ті не змогли помилуватися видом полеглого міста.
Вежа була продана двічі, причому одный і тій же людині - шахраєм Віктором Люстигом. У 1925 році він переконав двох різних людей взяти участь у фінансуванні вежі, так як місто більше не могло її підтримувати. Люстиг навіть наполягав на хабарі, щоб клієнт міг виграти престижний конкурс торгів міста. Отримавши гроші, шахрай зник, а через кілька років спробував повторити той же трюк, але невдало.
Якщо ви опублікуєте фото освітленої башти, ви порушите закон Франції.
Ейфелеву вежу не можна фотографувати вночі. Щоб це зробити, потрібно отримати письмовий дозвіл у компанії SETE, яка займається обслуговуванням вежі. Об'єктом авторського права є не сама вежа, а її нічне освітлення. І якщо ви опублікуєте фото освітленої вежі, ви порушите закон Франції.
Безліч зменшених копій Ейфелевої вежі розкидані по всьому світу. Свої вежі мають Лас-Вегас, Копенгаген, Гаунчжоу, Слобозия, Варна, В'єтнам і навіть місто Актау в Казахстані.
Вежа була зведена як тимчасова споруда що виконувала роль вхідної арки паризької Всесвітньої виставки 1889 року, яка розташовувалась в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня та символізувала багатство і незалежність Франції. Вежу збирались розібрати через деякий час після завершення виставки, але завдяки уже встановленим там радіоантенам, це рішення було скасоване.
В якості прототипу для побудови вежі послужила гомілкова кістка. Інженер Густав Ейфель уважно її вивчав і застосував всі напрацювання природи в архітектурних цілях.
Ейфель не планував, що його споруда простоїть більше сотні років. Спочатку його проект будувався в пам'ять 100-річного ювілею Французької революції як експонат для Всесвітньої виставки технологій та інженерії - вірніше, як вхідна арка на цю виставку. Через 20 років вежу мали розібрати.
На момент офіційного відкриття вежа стала найвищою будівлею в світі. Лише через 40 років це звання побив хмарочос «Крайслер».
Незважаючи на величезну висоту вежі, за час її будівництва розбився всього лише один робітник.
Ейфелева вежа пофарбована в 3 відтінку бронзи.
Ейфелева вежа здається однотонною, але насправді вона пофарбована в 3 відтінку бронзи (від темного знизу до світлого нагорі). Ілюзія однотонності виникає за рахунок перспективи. Фарбу споруди оновлюють кожні 7 років, причому роблять це повністю в ручну.
Густав Ейфель увічнив у вежі імена 72 знаменитих французьких інженерів, вчених і математиків тих часів. Один час всі імена були зафарбовані, але потім знову відновлені.
Під час війни французи, навіть віддаючи німецьким окупантам місто, вирішили не допустити їх на верхівку вежі і вивели з ладу ліфти, щоб ті не змогли помилуватися видом полеглого міста.
Вежа була продана двічі, причому одный і тій же людині - шахраєм Віктором Люстигом. У 1925 році він переконав двох різних людей взяти участь у фінансуванні вежі, так як місто більше не могло її підтримувати. Люстиг навіть наполягав на хабарі, щоб клієнт міг виграти престижний конкурс торгів міста. Отримавши гроші, шахрай зник, а через кілька років спробував повторити той же трюк, але невдало.
Якщо ви опублікуєте фото освітленої башти, ви порушите закон Франції.
Ейфелеву вежу не можна фотографувати вночі. Щоб це зробити, потрібно отримати письмовий дозвіл у компанії SETE, яка займається обслуговуванням вежі. Об'єктом авторського права є не сама вежа, а її нічне освітлення. І якщо ви опублікуєте фото освітленої вежі, ви порушите закон Франції.
Безліч зменшених копій Ейфелевої вежі розкидані по всьому світу. Свої вежі мають Лас-Вегас, Копенгаген, Гаунчжоу, Слобозия, Варна, В'єтнам і навіть місто Актау в Казахстані.
Висота разом з новою антеною становить 324 метри (2000 рік. Зразу після побудови (1889 рік) висота вежі разом із щоглою прапора становила 312,27 м. Висота платформ:
- 1-го поверху: 57,63 м;
- 2-го поверху: 115,75 м;
- 3-го поверху: 276,13 м.
Понад 40 років Ейфелева вежа була найвищою спорудою у світі, майже вдвічі вищою від найвищих будівель світу того часу — піраміди Хеопса (146,6 м), Кельнського (156 м) і Ульмського соборів (161 м), монументу Вашингтона (169 м) — поки в 1930 її не перевершила будівля Крайслер Білдінг уНью-Йорку.
Підсумковий бюджет будівництва склав 7,8 млн франків. Основна частина витрачених коштів практично окупилася за період роботи виставки, а її подальша експлуатація виявилася досить прибутковим бізнесом. За шість місяців роботи виставки подивитися «залізну даму» прийшли понад 2 млн відвідувачів. До кінця року вдалося відшкодувати три чверті всіх витрат на будівництво. Споруда мала приголомшливий і миттєвий успіх.
У початковому договорі з Ейфелем йшлося про демонтаж вежі через 20 років після завершення будівництва.
Творча інтелігенція Парижа і Франції була обурена зухвалим проектом Ейфеля і, починаючи з самого початку будівництва, посилала до мерії Парижа обурливі листи і вимоги припинити будівництво вежі. Письменники і художники побоювалися, що металева конструкція буде придушувати архітектуру міста, порушувати неповторний стиль столиці, що складався протягом століть. Відомо, що в 1887 році 300 письменників і художників (серед них Александр Дюма (син), Гі де Мопассан і композитор Шарль Гуно) направили протест на адресу муніципалітету, характеризуючи конструкцію як «непотрібну і жахливу», як «сміхотворну вежу, що домінує над Парижем, як гігантський фабричний комин», додаючи: «Протягом 20 років ми будемо змушені дивитися на огидну тінь ненависної колони із клепаних залізних пластин, що простягнулася над містом, як чорна пляма».
Гі де Мопассан регулярно обідав у ресторані на першому рівні вежі (нині ресторан «Жуль Верн»). На питання, навіщо він це робить, якщо вежа йому не до душі, письменник відповів: «Це єдине місце в усьому величезному Парижі, звідки її не видно».
У жовтні 1898 Ежен Дюкрете провів перший сеанс телеграфного зв'язку між Ейфелевою вежею і Пантеоном, відстань між якими 4 км. В 1903-му генерал Ферре, піонер в області бездротового телеграфу, застосував її для своїх експериментів. Так сталося, що вежу залишили спочатку для військових цілей.
З 1906 р. на вежі постійно розміщена радіостанція. 1 січня 1910 року Ейфель продовжує оренду вежі на термін сімдесят років. У 1914 році радіоперехоплення дозволило генералу Гальєну організувати контрнаступ на Марні під час Першої світової війни. У 1921 році відбулася перша радіотрансляція з Ейфелевої вежі. В ефір пройшла передача публічного радіомовлення, яка стала можливою завдяки встановленню на вежі спеціальних антен. З 1922 року стала регулярно виходити радіопрограма, яка так і називалася «Ейфелева вежа». У 1925 році зроблені перші спроби ретранслювати з вежі телевізійний сигнал. Передача ж регулярних телевізійних програм почалася з 1935 року. З 1957 року на вежі розташовується телевізійна щогла, яка збільшила висоту сталевої конструкції до 320,75 м. Крім неї, на вежі встановлено кілька десятків лінійних і параболічних антен, які здійснюють ретрансляцію радіо і телепрограм.
воскресенье, 6 декабря 2015 г.
Пам'ятник рюкзаку
Пам'ятник рюкзаку
У дворі географічного факультету Львівського університету в травні цього року з'явився пам'ятник рюкзаку. Подібний існує тільки в Будапешті. Висота металічної екіпіровки більше метра. Біля пам'ятника стоять стенди, які розказують про еволюцію
|
пятница, 4 декабря 2015 г.
Картина" Мона Ліза"
Велике творіння світу. Одне з найзагадковіших творів мистецтва. Ця картина здатна як заворожувати, так і розчаровувати одночасно.
Париж. Лувр. Картина «Мона Ліза».
Якщо запитати будь-якої людини, чи чув він коли-небудь про такий твір мистецтва, як картина «Мона Ліза», то швидше за все ця людина без зволікання відповість, що чув і не раз і зможе назвати ім’я автора — Леонардо да Вінчі.
Для простого туриста, який вирішить поглянути на пам’ятки Парижа ця картина може здатися абсолютно звичайною. Не кожен зрозуміє, для чого ця картина поміщена за куленепробивне скло. Виявляється, на сьогодні ця картина знаходиться під таким захистом у зв’язку з тим, що визнана безцінною і не підлягає страховці.
А ще тому, що в 1911 році 21 серпня полотно було викрадено працівником Лувру Вінченцо Перуджей і 2 роки його місце розташування залишалося невідомим.
Цікаво, що й донині достеменно невідомо, чий же портрет написав Леонардо. Є припущення, що на полотні — Ліза Джокондо — дружина великого торговця. За іншою версією — це мати художника Леонардо да Вінчі. Третя версія, що на полотні зображений сам Леонардо або його учень, одягнений в жіноче плаття.
Цікаво відзначити ще одну особливість даної роботи — усмішка на обличчі … а може її відсутність. Відповідь на таке питання вчені шукають досі. Якщо дивитися безпосередньо на губи, то зображення «посміхається», а якщо погляд відвести трохи вбік, то посмішка «зникає».
Художнику вдалося створити ефект «мерехтливої» посмішки.
Ще одним дуже цікавим фактом є наявність непомітних символів в очах Мони Лізи, їх неможливо виявити простим людським поглядом. Не менш цікавий факт, що у Мони Лізи відсутні бровки. Численні дослідження показали, що вони спочатку мали місце. Дуже важко уявити, що в середні століття було досить модним «вищипування» брів повністю.
Ну і ще один чимало важливий факт — звична нам всім назва картини не є справжньою. Полотно насправді носить назву: «Портрет пані Лізи дель Джокондо», а не те, до якого ми звикли.
Вітрувіанська людина
Вітрувіа́нська люди́на — знаменитий малюнок, що супроводжується пояснювальними написами, виконаний Леонардо да Вінчі приблизно в 1490 році і поміщений в одному з його журналів. На ньому зображена фігура оголеного чоловіка в двох накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони руками і ногами, вписана в коло; з розведеними руками та зведеними разом ногами, вписана в квадрат. Малюнок і пояснення до нього іноді називають канонічними пропорціями.
Малюнок написано пером, чорнилом та аквареллю з допомогою металевого олівця, його розміри 34,3×24,5 сантиметри. Знаходиться в колекції Gallerie dell'Accademia у Венеції.
Згідно з супровідними записами Леонардо, він був створений для визначення пропорцій (чоловічого) людського тіла, як воно описане в трактатах античного римського архітектора Вітрувія (лат. Vitruvius), який написав про людське тіло:
- Кисть становить чотири пальці
- Ступня складає чотири кисті
- Лікоть становить шість кистей
- Висота людини становить чотири лікті (і відповідно 24 кисті)
- Крок дорівнює чотири лікті
- Розмах людських рук дорівнює його висоті
- Відстань від лінії волосся до підборіддя становить 1/10 його висоти
- Відстань від маківки до підборіддя становить 1/8 його висоти
- Відстань від маківки до сосків становить 1/4 його висоти
- Максимум ширини плечей становить 1/4 його висоти
- Відстань від ліктя до кінчика руки становить 1/4 його висоти
- Відстань від ліктя до пахви становить 1/8 його висоти
- Довжина руки становить 2/5 його висоти
- Відстань від підборіддя до носа становить 1/3 довжини його обличчя
- Відстань від лінії волосся до брів 1/3 довжини його обличчя
- Довжина вух 1/3 довжини обличчя
Повторне відкриття математичних пропорцій людського тіла в XV столітті, зроблене Да Вінчі та іншими вченими, стало одним з великих досягнень, що передували італійському ренесансу.
Малюнок сам по собі часто використовується як неявний символ внутрішньої симетрії людського тіла і Всесвіту в цілому.
При дослідженні малюнка можна помітити, що комбінація розташування рук і ніг у дійсності дає дві різні позиції. Поза з розведеними в сторони руками і зведеними разом ногами вписується у квадрат. З іншого боку, поза з розведеними в сторони руками і ногами вписується в коло. При детальніших дослідженнях, виявляється, що центром кола є пуп фігури, а центром квадрата статеві органи. Пізніше за цією ж методикою Ле Корбюзьє склав свою шкалу пропорціонування;— Модулор, що вплинула на естетику архітектури XX століття.
четверг, 3 декабря 2015 г.
Я - людина
Я - людина. Людина - продукт природи, її модель.
Людське прагнення до досконалості має глибокі історичні й соціальні корені
Епоха античності - Венера Мілоська
Епоха Відродження - рубенсівські картини.
Епоха сучасності - худорляві моделі й чоловіки з рельєфними м'язами.
В XV столітті великий Леонардо да Вінчі створив малюнок, який сам по собі й зараз використовується як неявний символ внутрішньої симетрії людського тіла і Всесвіту.
Це вітрувіанська людина.
Леонардо створив цей шедевр на основі описів людського тіла, складених римським архітектором Вітровієм, де записано:
Кисть становить 4 пальці.
Ступня - 4кисті.
Лікоть - 6 кистей.
Висота - 4 лікті.
Розмах рук = висоті людини і т. д.
Леонардо створив цей шедевр на основі описів людського тіла, складених римським архітектором Вітровієм, де записано:
Кисть становить 4 пальці.
Ступня - 4кисті.
Лікоть - 6 кистей.
Висота - 4 лікті.
Розмах рук = висоті людини і т. д.
Як ви вважаєте, ці канонічні пропорції зберігаються в будові нашого тіла? ( Ні. Ми всі
індивідуальні. Не можна підігнати людський організм до якихось параметрів).
А за якими ознаками природа створює, формує, залишає в живих інші організми? (за тими ознаками, які допоможуть вижити в природі).
Отже,досконалість людини - в її гармонії з природою.
Все починається з природи,
індивідуальні. Не можна підігнати людський організм до якихось параметрів).
А за якими ознаками природа створює, формує, залишає в живих інші організми? (за тими ознаками, які допоможуть вижити в природі).
Отже,досконалість людини - в її гармонії з природою.
Все починається з природи,
З краплини чистої води,
Із співу пташок, настрою погоди
І першої дитячої сльози.
Із квантів сонячного світла,
З мережива майбутніхднів й ночей,
Із барв веселки, пахощів і літа
Природа створює наш світ, людей.
Із квантів сонячного світла,
З мережива майбутніхднів й ночей,
Із барв веселки, пахощів і літа
Природа створює наш світ, людей.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)